Кожна людина має законне право самостійно розпорядитися своїм майном і заздалегідь визначити, хто саме стане його спадкоємцем. Зробити це можна шляхом складання заповіту.

Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Таке право здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (статті 1233-1234 Кодексу).

Згідно зі статтею 1237 Кодексу  заповідач має право зробити у заповіті заповідальний відказ. Відказоодержувачами можуть бути особи, які входять, а також ті, які не входять до числа спадкоємців за законом.

Предмет заповідального відказу

Предметом заповідального відказу може бути передання відказоодержувачеві у власність або за іншим речовим правом майнового права або речі, що входить або не входить до складу спадщини.

На спадкоємця, до якого переходить житловий будинок, квартира або інше рухоме або нерухоме майно, заповідач має право покласти обов’язок надати іншій особі право користування ними. Право користування майном зберігає чинність у разі наступної зміни його власника та є таким, що не відчужується, не передається і не переходить до спадкоємців відказоодержувача.

Право користування житловим будинком, квартирою або іншою будівлею, надане відказоодержувачеві, не є підставою для проживання у них членів його сім’ї, якщо у заповіті не зазначено інше.

Спадкоємець, на якого заповідачем покладено заповідальний відказ, зобов’язаний виконати його лише у межах реальної вартості майна, яке перейшло до нього, з вирахуванням частки боргів спадкодавця, що припадають на це майно.

Відказоодержувач має право вимоги до спадкоємця з часу відкриття спадщини (cтаття 1238 Кодексу).

З огляду на частину четверту статті 1275 Кодексу, якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов’язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну.

Втрата чинності заповідальним відказом

Відповідно до статті 1239 Кодексу заповідальний відказ втрачає чинність у разі смерті відказоодержувача, що сталася до відкриття спадщини. Також слід ураховувати, що на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ, поширюються положення статті 1224 Кодексу, які визначають особливості усунення від спадкування.

Інформація станом на 24.04.2025

Міністерство юстиції України